Походження бального танцю датується приблизно 19 століттям і ґрунтується на європейських танцювальних видах і стилях. Але варто відзначити, що в кінці 19-го-на початку 20-го століття в бальних танцях з`явилася «іскорка», завдяки африканської та латиноамериканської музики і танцювальної культури. Варто згадати, що основу сучасних бальних танців складають постановки з африканськими країнами, які дуже вдало і кельми замасковані під європейський стиль технічної обробкою.

Взагалі, бальні танці як вид мистецтва зазнали дуже багато змін за весь період свого існування. І кожна епоха – Відродження, Просвітництво, Класицизм, Романтизм – зі своїм «статутом» життя вносила свою лепту у формування танцювальної бальної культури. До того ж, в кожній окремій країні придумувалися свої манери і стилі виконання бальних танців, характерні для її історичних обрядів і традицій.

Уже в 1920-ті роки бальні танці знайшли колосальну популярність і стали повноцінним самодостатнім видом мистецтва. У цей період в Англії при Імператорському суспільстві танцюристів-вчителів був створений спеціальний Рада з бальних танців. Незабаром цим Радою була проведена стандартизація всіх відомих на той момент танців, а саме: танго, вальс, повільний і швидкий фокстрот. З тих пір стали існувати конкурси та змагання, а сам бальний танець був розділений на два напрямки – social dance і спортивний. У період з 30-х по 50-і роки в реєстр стандартних бальних танців додалися ще кілька, а саме: ча-ча-ча, джайв, пасодобль, самба і румба.